безумовно

БЕЗУМО́ВНО.

1. Присл. до безумо́вний.

Щось безумовно порочне й хворобливе було в усіх отих гримасах, позах майже всіх постатей.. на картинах (Головко, II, 1957, 411);

// у знач. присудк. сл.

— Може, й справді я тенденційно зараз міркую.. — Безумовно (Ле, Міжгір’я, 1953, 350).

2. у знач. вставн. сл. Уживається для вираження певності в чому-небудь.

В дорозі він, Пронька Сокіл, безумовно, буде дуже корисний Павликові (Донч., VI, 1957, 14).

Значення в інших словниках

1. безумовно — безумо́вно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безумовно — 1》 Присл. до безумовний. || у знач. присудк. сл. 2》 у знач. вставн. сл. Уживається для вираження певності в чому-небудь. || Напевне, обов'язково.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безумовно — БЕЗУМО́ВНО. 1. Присл. до безумо́вний. Щось безумовно порочне й хворобливе було в усіх отих гримасах, позах майже всіх постатей .. на картинах (А. Головко); Падалка безумовно був кращим українським художником (О. Довженко); // у знач. пред.  Словник української мови у 20 томах
4. безумовно — I беззаперечно, безперечно, безсумнівно, вочевидь, допевне, достеменно, запевне, запевно, звичайно, обов'язково, неодмінно, нестеменно, певне, певно Фразеологічні синоніми: без сумніву; видима річ; відома річ; немає сумніву; очевидна річ; певна річ...  Словник синонімів Вусика
5. безумовно — ЗВИЧА́ЙНО вставн. сл. (уживається для підтвердження думки), ПРИРО́ДНО, НАТУРА́ЛЬНО, Я́СНО, ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ), ПЕ́ВНА РІЧ, РОЗУМІ́ЄТЬСЯ, БЕЗПЕРЕ́ЧНО підсил., БЕЗУМО́ВНО підсил., БЕЗСУМНІ́ВНО підсил., БЕЗ СУ́МНІВУ підсил., ЗВІ́СНО розм.  Словник синонімів української мови
6. безумовно — Безумо́вно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. безумовно — Безумовно нар. Безусловно. Желех.  Словник української мови Грінченка