безумовний
БЕЗУМО́ВНИЙ, а, е. Нічим не обмежений; повніти, беззастережний.
Відстоюючи послідовно демократичний державний лад, соціал-демократія вимагав безумовної рівноправності національностей.. (Ленін, 19, 1950, 209);
// Незаперечний, безсумнівний.
Для Енгельса безумовною б вимога до перекладу — зберігати в ньому "силу вислову оригіналу" (Мовозн., VII, 1949, 14).
∆ Безумо́вний рефле́кс, фізл. — вроджений рефлекс, на відміну від умовного, набутого.
Безумовні рефлекси створювалися протягом тривалого періоду розвитку даного виду тварин (Наука.., 11, 1958, 31).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безумовний — безумо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- безумовний — Незаперечний, безсумнівний, БЕЗПЕРЕЧНИЙ; (- рівноправність) беззастережний, повний. Словник синонімів Караванського
- безумовний — [беизумоўнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- безумовний — -а, -е. Нічим не обмежений; повний, беззастережний. || Незаперечний, безсумнівний. Безумовна нерівність мат. — нерівність, правильна для всіх допустимих значень змінних, що входять у цю нерівність. Безумовний рефлекс фізіол. — вроджений рефлекс, на відміну від умовного, набутого. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безумовний — БЕЗУМО́ВНИЙ, а, е. Нічим не обмежений; повний, беззастережний. Безумовний демократизм робить необхідною відмову від радикалізму (з газ.); // Незаперечний, безсумнівний. Кофеїн у каві та чаї має безумовну мутагенну активність (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- безумовний — БЕЗСУМНІ́ВНИЙ (який не потребує доказів у своїй істинності, не викликає сумнівів щодо себе), БЕЗУМО́ВНИЙ, ВИ́ДИ́МИЙ, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРЯМИ́Й, Я́ВНИЙ, Я́СНИ́Й (звичайно в складі присудка); САМООЧЕВИ́ДНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
- безумовний — Безумо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безумовний — Безумовний, -а, -е Безусловный. Словник української мови Грінченка