1. Орфоепічний словник української мови

безумовний

безумо́вний

[беизумоўнией]

м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безумовний — безумо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безумовний — Незаперечний, безсумнівний, БЕЗПЕРЕЧНИЙ; (- рівноправність) беззастережний, повний. Словник синонімів Караванського
  3. безумовний — -а, -е. Нічим не обмежений; повний, беззастережний. || Незаперечний, безсумнівний. Безумовна нерівність мат. — нерівність, правильна для всіх допустимих значень змінних, що входять у цю нерівність. Безумовний рефлекс фізіол. — вроджений рефлекс, на відміну від умовного, набутого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безумовний — БЕЗУМО́ВНИЙ, а, е. Нічим не обмежений; повний, беззастережний. Безумовний демократизм робить необхідною відмову від радикалізму (з газ.); // Незаперечний, безсумнівний. Кофеїн у каві та чаї має безумовну мутагенну активність (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. безумовний — БЕЗСУМНІ́ВНИЙ (який не потребує доказів у своїй істинності, не викликає сумнівів щодо себе), БЕЗУМО́ВНИЙ, ВИ́ДИ́МИЙ, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРЯМИ́Й, Я́ВНИЙ, Я́СНИ́Й (звичайно в складі присудка); САМООЧЕВИ́ДНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  6. безумовний — Безумо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. безумовний — БЕЗУМО́ВНИЙ, а, е. Нічим не обмежений; повніти, беззастережний. Відстоюючи послідовно демократичний державний лад, соціал-демократія вимагав безумовної рівноправності національностей.. (Ленін, 19, 1950, 209); // Незаперечний, безсумнівний. Словник української мови в 11 томах
  8. безумовний — Безумовний, -а, -е Безусловный. Словник української мови Грінченка