безцінний

безці́нний

[беиз(')ц’ін:ией і беис(')ц’ін:ией]

м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безцінний — БЕЗЦІ́ННИЙ, а, е. 1. Якому не можна скласти ціпи; дуже цінний, дуже дорогий. Приносить він безцінний дар, і люди звуть його — Шахтар (Уп., Вірші.., 1957, 153); Тепер він бачив, що ця дівчина — безцінний самородок, її голос — чудовий дар природи (Донч. Словник української мови в 11 томах
  2. безцінний — ДОРОГИ́Й (який багато коштує, має високу ціну), КОШТО́ВНИЙ, НЕДЕШЕ́ВИЙ, ЦІ́ННИЙ, БЕЗЦІ́ННИЙ підсил., ДОРОГОЦІ́ННИЙ, НЕОЦІНЕ́ННИЙ, НЕОЦІ́ННИЙ рідше, НА ВАГУ́ ЗО́ЛОТА підсил., БАГА́ТИЙ розм., КОШТОВИ́ТИЙ заст.; ДО́БРИЙ розм., заст. (про намисто). Словник синонімів української мови
  3. безцінний — БЕЗЦІ́ННИЙ, а, е. 1. Якому не можна скласти ціни; дуже цінний, дуже дорогий. Тепер він бачив, що ця дівчина – безцінний самородок, її голос – чудовий дар природи (О. Донченко). 2. перен. Який має дуже велике значення для кого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. безцінний — Безці́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. безцінний — безці́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  6. безцінний — (який має дуже високу ціну) коштовний, дорогий, дорогоцінний. Словник синонімів Полюги
  7. безцінний — -а, -е. 1》 Якому не можна скласти ціни; дуже цінний, дуже дорогий. 2》 перен. Який має дуже велике значення для кого-небудь. || Любий, коханий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. безцінний — Коштовний, дорогий, сов. дорогоцінний, обр. якому не скласти ціни. Словник синонімів Караванського
  9. безцінний — Безцінний, -а, -е Не имѣющій цѣнности. Желех. Словник української мови Грінченка