безшлюб’я

БЕЗШЛЮ́Б’Я, я, с. Те саме, що безшлю́бність.

Порушення обітниці безшлюб’я й цноти кінчались [на Січі] завше страшною розплатою (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 111).

Значення в інших словниках

1. безшлюб’я — Безшлю́б’я, -б’я, -б’ю, -б’ям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)