Словник української мови в 11 томах

белемніти

БЕЛЕМНІ́ТИ, ів, мн. Група вимерлих морських молюсків класу головоногих.

В.. відкладах [вапняків] багато окам’янілостей.. Особливо численні рештки белемнітів (Геол. Укр., 1959, 610).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. белемніти — -ів, мн. Група вимерлих морських молюсків класу головоногих.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. белемніти — белемні́ти (від грец. βέλεμνον – бойова сокира) викопні головоногі молюски.  Словник іншомовних слів Мельничука
  3. белемніти — Викопні головоногі молюски; існували в період від карбону до еоцену; були предками сучасних головоногих; мали внутрішню черепашку стрілоподібної форми, яку теп. знаходять в закам'янілостях.  Універсальний словник-енциклопедія