березина
БЕРЕ́ЗИНА, и, ж.
1. Березове дерево; береза (в 1 знач.).
На тлі яро-зеленої молодої березини гаптувались чорні гілки соснини (Коцюб., І, 1955, 308);
Жалібно жовте листя березини. Здається, шепче: "Літо, де ти, літо!" (Фр., X, 1954, 22).
2. збірн. Дрова або будівельний матеріал із цього дерева.
Осичино, березино! чом не гориш, тільки куришся? (Чуб., V, 1874, 548).
3. Березовий гай, ліс; березник, березняк.
Я зіскакую на землю, путаю Обмінну й розмірковую, куди ж гайнути по гриби: в березину чи в загороду Костюків (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 145).
4. Березова гілка, палиця.
— Цить, блазню! Ти, видно, не був ні в кого в руках, видно, не держано тебе як слід… Мазали тебе зверху пирогом… А дубини, березини не хоч? (Мирний, І, 1954, 162);
От піду десь-колись до близького зрубу, наріжу березини, ..а в понеділок беремо з жінкою по зв’язкові на плечі та й на торг до Дрогобича (Фр., І, 1955, 370).
◊ У три бере́зини потяга́ти (потягти́) — побити березовим пруттям.
— Ей, козаки, — каже [Ганжа Гандибер], — діти, друзі, молодці! Прошу я вас, добре дбайте, .. У три березини потягайте [дуків] (Укр.. думи.., 1955, 76).
Словник української мови (СУМ-11)