березка
БЕРЕ́ЗКА¹, рідше БЕРІ́ЗКА, и, ж.
1. Багаторічна бур’янова витка рослина; повійка.
Пахуча березка коло сухого дуплинастого пенька повилась (Вовчок, І, 1955, 100);
Личинки [бурякового довгоносика] живляться корінцями осоту, будяка, берізки і багатьох інших.. бур’янів (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 168).
2. діал. Дереза.
Тин увесь увитий хмелем.. та колючою березкою, що, як прядиво, спускалася сюди своєю мичкою (Мирний, І, 1954, 219).
БЕРЕ́ЗКА² див. бері́зка².
Словник української мови (СУМ-11)