березка

БЕРЕ́ЗКА (БЕРІ́ЗКА) (багаторічна бур'янова витка рослина), ПОВІ́Й, ПОВІ́ЙКА, ПАВУТИ́ЦЯ. По обидва боки шляху без кінця і краю колосилися пшениці, оздоблені синіми волошками, рожевими цвіточками березки і білою кашкою (П. Панч); — Повій плететься геть на диво, Хилить пшеницю криво, криво (І. Франко); На шовкових трав киреї розцвітають орхідеї, крокіс, мальви, марунки і ніжненькі повійки... (Уляна Кравченко); Павутиця, молочінь, осот, пирій, що їх не випасала худоба, розросталися одне поперед одного (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. березка — бере́зка іменник жіночого роду бур'ян  Орфографічний словник української мови
2. березка — I рідше берізка, -и, ж. 1》 Багаторічна бур'янова витка рослина; повійка. 2》 діал. Дереза. II див. берізка II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. березка — БЕРЕ́ЗКА¹, рідше БЕРІ́ЗКА, и, ж. 1. Багаторічна бур'янова витка рослина родини берізкових; повійка. Пахуча березка коло сухого дуплинастого пенька повилась (Марко Вовчок); Личинки бурякового довгоносика живляться корінцями осоту, будяка...  Словник української мови у 20 томах
4. березка — БЕРЕ́ЗКА¹, рідше БЕРІ́ЗКА, и, ж. 1. Багаторічна бур’янова витка рослина; повійка. Пахуча березка коло сухого дуплинастого пенька повилась (Вовчок, І, 1955, 100); Личинки [бурякового довгоносика] живляться корінцями осоту, будяка, берізки і багатьох інших.  Словник української мови в 11 томах
5. березка — Березка, -ки ж. 1) = берізка. Очерет, повитий березкою. О. 1862. ѴІІІ. 16. 2) — болотяна. Betulahumilis Schrank. ЗЮЗО. І. 114.  Словник української мови Грінченка