бескеття

БЕСКЕ́ТТЯ, рідко БЕСКЕ́ДДЯ, я, с., збірн.

1. Круті урвища, провалля.

Он дивіться, яке бескеття ліворуч від дороги (Сл.Гр.);

Як стріла, шугнула [орлиця] просто на Уласа і вже хотіла вдарити його крилом, щоб зіпхнуть в бескеття (Н.-Лев., III, 1956, 300);

Цілісінький день невтомно облазив [Саїд Алі] бескеття берегів Кзил-Су, милуючись її казковою красою… (Ле, Міжгір’я, 1953, 21).

2. Гори, скелі, великі кам’яні виступи.

Перескакуючи через бескеття й спотикаючись по снігу, він [чортик] то.. летів по полю, наввипередки з вітром, то.. нісся йому назустріч (Вас., І, 1959, 127);

Бескеття літакові не перепона, бездоріжжя — не страшне (Гончар, Новели, 1954, 182);

*Образно. Біліло бескеття хмар (Ле, Наливайко, 1957, 7).

Значення в інших словниках

1. бескеття — беске́ття іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. бескеття — рідко бескеддя, -я, с. збірн. 1》 Круті урвища, провалля. 2》 Гори, скелі, великі кам'яні виступи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бескеття — БЕСКЕ́ТТЯ, рідше БЕСКЕ́ДДЯ, я, с., збірн. 1. Круті урвища, провалля. Он дивіться, яке бескеття ліворуч від дороги (Сл. Гр.); Як стріла, шугнула [орлиця] просто на Уласа і вже хотіла вдарити його крилом, щоб зіпхнуть в бескеття (І.  Словник української мови у 20 томах
4. бескеття — Беске́ття, -ття, -ттю, -ттям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. бескеття — Бескеття, -тя с. соб. Обрывъ, обрывы, овраги. Он дивіться, яке бескеття ліворуч від дороги. Пирят. у.  Словник української мови Грінченка