бескеття
БЕСКЕ́ТТЯ, рідше БЕСКЕ́ДДЯ, я, с., збірн.
1. Круті урвища, провалля.
Он дивіться, яке бескеття ліворуч від дороги (Сл. Гр.);
Як стріла, шугнула [орлиця] просто на Уласа і вже хотіла вдарити його крилом, щоб зіпхнуть в бескеття (І. Нечуй-Левицький);
Цілісінький день невтомно облазив [Саїд Алі] бескеття берегів Кзил-Су, милуючись її казковою красою... (Іван Ле).
2. Гори, скелі, великі кам'яні виступи.
Перескакуючи через бескеття й спотикаючись по снігу, він [чортик] то .. летів по полю, наввипередки з вітром, то .. нісся йому назустріч (С. Васильченко);
Бескеття літакові не перепона, бездоріжжя – не страшне (О. Гончар);
* Образно. Біліло бескеття хмар (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)