билень
БИ́ЛЕНЬ, льня, ч., діал. Бич від ціпа.
— Ціпивно хтось держить у руці, а билень кінцем загруз у болоті (Фр., IV, 1950, 274);
Все чомусь летіло з рук.. Вже другий раз билень з ціпа злітає (Іваничук, Край.. шляху, 1962, 282).
Словник української мови (СУМ-11)