биндочка
БИ́НДОЧКА, и, ж., діал. Зменш. до би́нда.
Угорі, під хмарами, гуде літак.. Це розвідувач. Біплан з білими биндочками на крилах (Трубл., І, 1955, 54);
Срібляста биндочка Прута кривульками порізала зелені береги (Коцюб., І, 1955, 196).
Словник української мови (СУМ-11)