биндюг
БИНДЮ́Г, БЕНДЮ́Г, а, ч., розм. Кінь-ломовик.
Торохтить.. по бруку військова гарба, парою биндюгів запряжена (Вас., II, 1959, 209).
Словник української мови (СУМ-11)БИНДЮ́Г, БЕНДЮ́Г, а, ч., розм. Кінь-ломовик.
Торохтить.. по бруку військова гарба, парою биндюгів запряжена (Вас., II, 1959, 209).
Словник української мови (СУМ-11)