биндюг —
биндю́г іменник чоловічого роду, істота кінь розм.
Орфографічний словник української мови
биндюг —
бендюг, -а, ч., розм. Кінь-ломовик.
Великий тлумачний словник сучасної мови
биндюг —
БИНДЮ́Г, БЕНДЮ́Г, а́, ч., розм. Кінь-ломовик. Торохтить .. по бруку військова гарба, парою биндюгів запряжена (С. Васильченко).
Словник української мови у 20 томах
биндюг —
ВАЖКОВО́З (порода коней, здатних перевозити значні вантажі, але повільних у бігові), ВАГОВО́З, ВОЗОВИ́К рідше, ЛОМОВИ́К, БИТЮ́Г (БИТЮ́К), БИНДЮ́Г (БЕНДЮ́Г) розм.
Словник синонімів української мови
биндюг —
БИНДЮ́Г, БЕНДЮ́Г, а, ч., розм. Кінь-ломовик. Торохтить.. по бруку військова гарба, парою биндюгів запряжена (Вас., II, 1959, 209).
Словник української мови в 11 томах