1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

биндюг

Биндю́г, -га; -дюги́, -гі́в

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. биндюг — биндю́г іменник чоловічого роду, істота кінь розм. Орфографічний словник української мови
  2. биндюг — бендюг, -а, ч., розм. Кінь-ломовик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. биндюг — БИНДЮ́Г, БЕНДЮ́Г, а́, ч., розм. Кінь-ломовик. Торохтить .. по бруку військова гарба, парою биндюгів запряжена (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
  4. биндюг — ВАЖКОВО́З (порода коней, здатних перевозити значні вантажі, але повільних у бігові), ВАГОВО́З, ВОЗОВИ́К рідше, ЛОМОВИ́К, БИТЮ́Г (БИТЮ́К), БИНДЮ́Г (БЕНДЮ́Г) розм. Словник синонімів української мови
  5. биндюг — БИНДЮ́Г, БЕНДЮ́Г, а, ч., розм. Кінь-ломовик. Торохтить.. по бруку військова гарба, парою биндюгів запряжена (Вас., II, 1959, 209). Словник української мови в 11 томах