1. Орфографічний словник української мови

биндюг

биндю́г

іменник чоловічого роду, істота

кінь

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. биндюг — бендюг, -а, ч., розм. Кінь-ломовик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. биндюг — БИНДЮ́Г, БЕНДЮ́Г, а́, ч., розм. Кінь-ломовик. Торохтить .. по бруку військова гарба, парою биндюгів запряжена (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
  3. биндюг — ВАЖКОВО́З (порода коней, здатних перевозити значні вантажі, але повільних у бігові), ВАГОВО́З, ВОЗОВИ́К рідше, ЛОМОВИ́К, БИТЮ́Г (БИТЮ́К), БИНДЮ́Г (БЕНДЮ́Г) розм. Словник синонімів української мови
  4. биндюг — Биндю́г, -га; -дюги́, -гі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. биндюг — БИНДЮ́Г, БЕНДЮ́Г, а, ч., розм. Кінь-ломовик. Торохтить.. по бруку військова гарба, парою биндюгів запряжена (Вас., II, 1959, 209). Словник української мови в 11 томах