биндюг
БИНДЮ́Г, БЕНДЮ́Г, а, ч., розм. Кінь-ломовик.
Торохтить.. по бруку військова гарба, парою биндюгів запряжена (Вас., II, 1959, 209).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- биндюг — биндю́г іменник чоловічого роду, істота кінь розм. Орфографічний словник української мови
- биндюг — бендюг, -а, ч., розм. Кінь-ломовик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- биндюг — БИНДЮ́Г, БЕНДЮ́Г, а́, ч., розм. Кінь-ломовик. Торохтить .. по бруку військова гарба, парою биндюгів запряжена (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
- биндюг — ВАЖКОВО́З (порода коней, здатних перевозити значні вантажі, але повільних у бігові), ВАГОВО́З, ВОЗОВИ́К рідше, ЛОМОВИ́К, БИТЮ́Г (БИТЮ́К), БИНДЮ́Г (БЕНДЮ́Г) розм. Словник синонімів української мови
- биндюг — Биндю́г, -га; -дюги́, -гі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)