битка
БИ́ТКА, и, ж.
1. Сільськогосподарське знаряддя для первинної обробки льону і конопель, подібне до тернищ, але з ширшою щілиною для мечика.
Дві битки й терниця трахкотять од ранку до ночі (Головко, II, 1957, 24).
2. діал. Варене яйце, яким б’ються навбитки; розбите яйце.
У мене є з двадцять биток (Сл. Гр.);
— Оцей рудий дідько.. на великдень бере не тільки цілі крашанки, але й битки: він дуже ласий до яєць (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 46).
Словник української мови (СУМ-11)