битка
БИ́ТКА, и, ж.
1. Сільськогосподарське знаряддя для первинної обробки льону і конопель, подібне до терниці, але з ширшою щілиною для мечика.
Дві битки й терниця трахкотять од ранку до ночі (А. Головко).
2. Те саме, що бито́к².
У затриманого знайшли два міліцейські жезли, залізний лом та бейсбольну битку (з газ.).
3. діал. Варене яйце, з якого видувають вміст і наповнюють смолою, щоб битися навбитки; розбите яйце.
У мене є з двадцять биток (Сл. Гр.);
– Оцей рудий дідько .. на Великдень бере не тільки цілі крашанки, але й битки: він дуже ласий до яєць (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)