благодійник

БЛАГОДІ́ЙНИК, а, ч.

1. кого, чий, заст. Той, хто подає комусь допомогу, підтримку і т. ін.; добродійник.

Дуже часто буває, що фабрикант старається всіма силами одурити робітників, виставити себе їх благодійником.. (Ленін, 4, 1948, 284);

[Залєський:] Хто тебе з Зільбером звів? Я. Так ти замість того, щоб дякувати мені, своєму благодійникові, одурив мене (Собко, П’єси, 1958, 31).

2. дорев. Той, хто займається благодійністю.

Так, наприклад, батько — відомий благодійник — заснував лікарню для селян (Моє життя в мист., 1955, 44).

Значення в інших словниках

1. благодійник — благоді́йник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. благодійник — Доброчинець, добродійник, філантроп, д. благодар; (митців) меценат.  Словник синонімів Караванського
3. благодійник — -а, ч. 1》 кого, чий, заст. Той, хто подає комусь допомогу, підтримку і т. ін.; добродійник. 2》 іст. Той, хто займається благодійністю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. благодійник — БЛАГОДІ́ЙНИК, а, ч. 1. кого, чий. Той, хто надає комусь допомогу, підтримку і т. ін.; добродійник. [Залєський:] Хто тебе з Зільбером звів? Я. Так ти замість того, щоб дякувати мені, своєму благодійникові, одурив мене (В.  Словник української мови у 20 томах
5. благодійник — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
6. благодійник — ДОБРОДІ́ЙНИК (той, хто надає комусь допомогу, підтримку), БЛАГОДІ́ЙНИК, ФІЛАНТРО́П, ДОБРОЧИ́НЕЦЬ рідше, ДОБРО́ДІЙ розм., БЛАГОТВОРИ́ТЕЛЬ заст., МИ́ЛОСТИ́ВЕЦЬ заст., ЛАСКА́ВЕЦЬ заст.  Словник синонімів української мови