благодійниця

БЛАГОДІ́ЙНИЦЯ, і, ж., заст. дорев. Жін. до благоді́йник.

— Навчи її, Гасане, нашої мови і звичаю, — говорила вона. — А головне, втлумач їй, що я її благодійниця (Тулуб, Людолови, II, 1957, 236).

Значення в інших словниках

1. благодійниця — благоді́йниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. благодійниця — -і. Жін. до благодійник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. благодійниця — БЛАГОДІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до благоді́йник. – Навчи її, Гасане, нашої мови і звичаю, – говорила вона. – А головне, втлумач їй, що я її благодійниця (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах