Значення в інших словниках
-
благодійниця —
благоді́йниця іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
благодійниця —
БЛАГОДІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до благоді́йник. – Навчи її, Гасане, нашої мови і звичаю, – говорила вона. – А головне, втлумач їй, що я її благодійниця (З. Тулуб).
Словник української мови у 20 томах
-
благодійниця —
БЛАГОДІ́ЙНИЦЯ, і, ж., заст. дорев. Жін. до благоді́йник. — Навчи її, Гасане, нашої мови і звичаю, — говорила вона. — А головне, втлумач їй, що я її благодійниця (Тулуб, Людолови, II, 1957, 236).
Словник української мови в 11 томах