благословляти
БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко БЛАГОСЛОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. благословлять; недок., БЛАГОСЛОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. благословлять; док., перех.
1. заст. Хрестити кого-небудь, проказуючи при цьому молитву, побажання.
Веде Олександра діток, обливаючись сльозами, та все тільки благословляє їх та хрестить… (Вовчок, І, 1955, 33);
Сиділа [Згода] на балконі нового будинку та все лиш усміхалася та благословила (Фр., III, 1950, 119);
Там плач, і регіт, і пісні, розп’яття шибениць безкраї, і піп хрестом благословляє розстрілів смерчі огняні (Сос., II, 1958, 413);
Дай вам боже..дочечку до року до вінця благословити… (Л. Укр., III, 1952, 673);
Благослови ж, матусю, чумаків На їх непевну і тяжку дорогу (Рильський, II, 1946, 14);
*Образно. Природа.. лагідно благословляла людські веселощі (Кач., Вибр.,1953, 286).
2. перев. на що, заст. Давати згоду на що-небудь, дозволяти кому-небудь щось.
— Я піду у черниці, — промовляє Катря.. — Я [батько] ніколи тебе на се не благословлю! (Вовчок, І, 1955, 231);
3. уроч. Славити, прославляти, вихваляти кого-, що-небудь (у подяку за щось).
Умийся, серце, щоб пізнала [мати] тебе.. І господа благословляла за долю добрую твою (Шевч., II, 1953, 14);
Старий Гурте?.. поселився у капітана і благословить його ім’я та пильнує його дітей (Фр., VI, 1951, 484).
4. кого ким, чим, розм., заст. Дати, подарувати.
Живе Олеся рік і другий.. і четвертий. Благословив господь діточками: три сини як три соколи (Вовчок, І, 1955, 28).
◊ Го́споди благослови́!, заст. — вираз, що вживається, коли приступають до роботи або їди.
— Бог дав празник і паску свячену.. Сідайте лишень. Господи благослови! (Кв.-Осн., II, 1956, 68);
На світ благослови́ло, безос. — розвиднілось.
Словник української мови (СУМ-11)