благословляти
БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко БЛАГОСЛОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. благословлять; недок., БЛАГОСЛОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. благословлять; док., перех.
1. заст. Хрестити кого-небудь, проказуючи при цьому молитву, побажання.
Веде Олександра діток, обливаючись сльозами, та все тільки благословляє їх та хрестить… (Вовчок, І, 1955, 33);
Сиділа [Згода] на балконі нового будинку та все лиш усміхалася та благословила (Фр., III, 1950, 119);
Там плач, і регіт, і пісні, розп’яття шибениць безкраї, і піп хрестом благословляє розстрілів смерчі огняні (Сос., II, 1958, 413);
Дай вам боже..дочечку до року до вінця благословити… (Л. Укр., III, 1952, 673);
Благослови ж, матусю, чумаків На їх непевну і тяжку дорогу (Рильський, II, 1946, 14);
*Образно. Природа.. лагідно благословляла людські веселощі (Кач., Вибр.,1953, 286).
2. перев. на що, заст. Давати згоду на що-небудь, дозволяти кому-небудь щось.
— Я піду у черниці, — промовляє Катря.. — Я [батько] ніколи тебе на се не благословлю! (Вовчок, І, 1955, 231);
3. уроч. Славити, прославляти, вихваляти кого-, що-небудь (у подяку за щось).
Умийся, серце, щоб пізнала [мати] тебе.. І господа благословляла за долю добрую твою (Шевч., II, 1953, 14);
Старий Гурте?.. поселився у капітана і благословить його ім’я та пильнує його дітей (Фр., VI, 1951, 484).
4. кого ким, чим, розм., заст. Дати, подарувати.
Живе Олеся рік і другий.. і четвертий. Благословив господь діточками: три сини як три соколи (Вовчок, І, 1955, 28).
◊ Го́споди благослови́!, заст. — вираз, що вживається, коли приступають до роботи або їди.
— Бог дав празник і паску свячену.. Сідайте лишень. Господи благослови! (Кв.-Осн., II, 1956, 68);
На світ благослови́ло, безос. — розвиднілось.
Значення в інших словниках
- благословляти — благословля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- благословляти — І БЛАГОСЛОВИТИ давати благословення; (в дорогу) накладати хрест, хрестити; (на священство) висвячувати, (на що) схвалювати <�дозволяти, акцептувати, санкціонувати <�що; (Господа) хвалити, славити, уславляти, прославляти, вихваляти; (дітьми) наділяти, не обходити. Словник синонімів Караванського
- благословляти — 1. Передавати благодать Святого Духа; 2. Знаменувати рукою з певним чином складеними пальцями або хрестом, Євангелієм, іконою, дикирієм та трикирієм Словник церковно-обрядової термінології
- благословляти — -яю, -яєш, недок.; благословити, -влю, -виш; мн. благословлять; док., перех. 1》 Хрестити кого-небудь, проказуючи при цьому молитву, побажання. 2》 перев. на що. Давати згоду на що-небудь, дозволяти кому-небудь щось. 3》 уроч. Великий тлумачний словник сучасної мови
- благословляти — БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., БЛАГОСЛОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. благословля́ть; док. і рідко недок., кого, що. 1. бібл. Давати милість, благодать, допомогу і т. ін. кому-, чому-небудь; обдаровувати благами (про Бога). Словник української мови у 20 томах
- благословляти — див. славити Словник синонімів Вусика
- благословляти — (ле́две (ще ті́льки)) благословля́ло / благослови́ло на світ, безос. Розвиднюється. Щебетання ластівок над вікном її невеличкої кімнати будило її (Марію), ще тільки благословляло на світ; а коли з-за обрію витикалося сонце... Фразеологічний словник української мови
- благословляти — ДАРУВА́ТИ кому що (передавати у власність безкоштовно), ДАРИ́ТИ розм., ПРЕЗЕНТУВА́ТИ заст., розм.; ДАВА́ТИ, ПІДНО́СИТИ (перев. із сл. подарунок, дар тощо); ОБДАРО́ВУВАТИ, ЗАДАРО́ВУВАТИ, ОЗОЛО́ЧУВАТИ (ОБЗОЛО́ЧУВАТИ) розм., ОБДАРЯ́ТИ розм., ОБДАВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- благословляти — Благословля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. благословити, -влю, -виш, гл. 1) Благословлять, благословить, давать, дать благословеніе. Чуб. І. 70. Владика благословляє нас на рушення. Стор. МПр. 51. Благослови ж мене, та мій батеньку, на сім посаді сісти. н. Словник української мови Грінченка