1. Словник церковно-обрядової термінології

благословляти

благословля́ти

1. Передавати благодать Святого Духа; 2. Знаменувати рукою з певним чином складеними пальцями або хрестом, Євангелієм, іконою, дикирієм та трикирієм

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. благословляти — благословля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. благословляти — І БЛАГОСЛОВИТИ давати благословення; (в дорогу) накладати хрест, хрестити; (на священство) висвячувати, (на що) схвалювати <�дозволяти, акцептувати, санкціонувати <�що; (Господа) хвалити, славити, уславляти, прославляти, вихваляти; (дітьми) наділяти, не обходити. Словник синонімів Караванського
  3. благословляти — -яю, -яєш, недок.; благословити, -влю, -виш; мн. благословлять; док., перех. 1》 Хрестити кого-небудь, проказуючи при цьому молитву, побажання. 2》 перев. на що. Давати згоду на що-небудь, дозволяти кому-небудь щось. 3》 уроч. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. благословляти — БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., БЛАГОСЛОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. благословля́ть; док. і рідко недок., кого, що. 1. бібл. Давати милість, благодать, допомогу і т. ін. кому-, чому-небудь; обдаровувати благами (про Бога). Словник української мови у 20 томах
  5. благословляти — див. славити Словник синонімів Вусика
  6. благословляти — (ле́две (ще ті́льки)) благословля́ло / благослови́ло на світ, безос. Розвиднюється. Щебетання ластівок над вікном її невеличкої кімнати будило її (Марію), ще тільки благословляло на світ; а коли з-за обрію витикалося сонце... Фразеологічний словник української мови
  7. благословляти — ДАРУВА́ТИ кому що (передавати у власність безкоштовно), ДАРИ́ТИ розм., ПРЕЗЕНТУВА́ТИ заст., розм.; ДАВА́ТИ, ПІДНО́СИТИ (перев. із сл. подарунок, дар тощо); ОБДАРО́ВУВАТИ, ЗАДАРО́ВУВАТИ, ОЗОЛО́ЧУВАТИ (ОБЗОЛО́ЧУВАТИ) розм., ОБДАРЯ́ТИ розм., ОБДАВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. благословляти — БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко БЛАГОСЛОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. благословлять; недок., БЛАГОСЛОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. благословлять; док., перех. 1. заст. Хрестити кого-небудь, проказуючи при цьому молитву, побажання. Словник української мови в 11 томах
  9. благословляти — Благословля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. благословити, -влю, -виш, гл. 1) Благословлять, благословить, давать, дать благословеніе. Чуб. І. 70. Владика благословляє нас на рушення. Стор. МПр. 51. Благослови ж мене, та мій батеньку, на сім посаді сісти. н. Словник української мови Грінченка