благословляючий

БЛАГОСЛОВЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до благословля́ти.

Зіновій-Богдан.. торкнувся устами благословляючої руки (Ле, Хмельницький, І, 1957, 241).

Значення в інших словниках

1. благословляючий — благословля́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови