блакитний
БЛАКИ́ТНИЙ, а, е. Небесно-голубого кольору; голубий.
Як небо блакитне — нема йому краю. Так душі почину і краю немає (Шевч., І, 1951, 75);
Бліде лице з блакитними очима визирнуло з кімнати (Мирний, III, 1954, 94);
Блакитним цвітом рясту.. цвіли горби земні (Бажан, І, 1946, 268);
*Образно. Душно… Вікно одчинити? Ні — тихо Мрії блакитні влетять у вікно (Рильський, І, 1956, 18).
Словник української мови (СУМ-11)