блакитно
БЛАКИ́ТНО. Присл. до блаки́тний.
Вимережить пісню.., щоб у ній блакитно далечінь замріла (Чумак, Черв. заспів, 1956, 72);
// у знач. присудк. сл.
Уже блакитно у вікні (Нагн., Зустрічі.., 1955, 10);
*Образно. Од блакитних просторів на душі в мене було блакитно, тепло, просторо (Коцюб., II, 1955, 288).
Словник української мови (СУМ-11)