блакитно
БЛАКИ́ТНО.
Присл. до блаки́тний.
Вимережить пісню.., щоб у ній блакитно далечінь замріла (В. Чумак);
// у знач. пред.
Уже блакитно у вікні (М. Нагнибіда);
Навколо соняшно [сонячно] й блакитно (У. Самчук);
* Образно. Од блакитних просторів на душі в мене було блакитно, тепло, просторо (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)