блакитний
БЛАКИ́ТНИЙ, а, е.
1. Небесно-голубого кольору; голубий.
Як небо блакитне – нема йому краю. Так душі почину і краю немає (Т. Шевченко);
Бліде лице з блакитними очима визирнуло з кімнати (Панас Мирний);
На ній [Катрусі] уже було найкраще її блакитне плаття (М. Хвильовий);
Блакитним цвітом рясту .. цвіли горби земні (М. Бажан);
Блакитне поле з'являлося на всіх відомих українських гербах, які набували загальноукраїнського значення (із журн.);
* Образно. Душно... Вікно одчинити? Ні – тихо Мрії блакитні влетять у вікно (М. Рильський);
Небо входить в дім, Блакитним словом колискову пісню творить (М. Вінграновський).
2. Уживається як складова частина біологічних, ботанічних, зоологічних та інших назв.
Найагресивніша велика біла акула. Їй до пари тигрова, блакитна та деякі інші види (з навч. літ.);
Згадайте, які чудові пейзажі створюють блакитні ялини (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)