1. Словник української мови у 20 томах

блакитний

БЛАКИ́ТНИЙ, а, е.

1. Небесно-голубого кольору; голубий.

Як небо блакитне – нема йому краю. Так душі почину і краю немає (Т. Шевченко);

Бліде лице з блакитними очима визирнуло з кімнати (Панас Мирний);

На ній [Катрусі] уже було найкраще її блакитне плаття (М. Хвильовий);

Блакитним цвітом рясту .. цвіли горби земні (М. Бажан);

Блакитне поле з'являлося на всіх відомих українських гербах, які набували загальноукраїнського значення (із журн.);

* Образно. Душно... Вікно одчинити? Ні – тихо Мрії блакитні влетять у вікно (М. Рильський);

Небо входить в дім, Блакитним словом колискову пісню творить (М. Вінграновський).

2. Уживається як складова частина біологічних, ботанічних, зоологічних та інших назв.

Найагресивніша велика біла акула. Їй до пари тигрова, блакитна та деякі інші види (з навч. літ.);

Згадайте, які чудові пейзажі створюють блакитні ялини (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блакитний — (колір) небесний, ясносиній, блаватний, волошковий, сов. голубий, лазурний, лазуровий; блакитнявий. Словник синонімів Караванського
  2. блакитний — [блакитнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  3. блакитний — -а, -е. Небесно-голубого кольору; голубий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. Блакитний — Блаки́тний іменник чоловічого роду, істота псевдонім Орфографічний словник української мови
  5. блакитний — (-а, -е) мол. Належний, властивий гомосексуалістам. Елтон Джон співав пісню "Love and Marrige", після чого начепив на скромнягу Стінга вінчальну фату. Жіночній Тіні ці "блакитні" приколи зовсім не сподобались (УМ, 26.05. Словник жарґонної лексики української мови
  6. блакитний — див. голубий Словник синонімів Вусика
  7. блакитний — до зеле́ного (блаки́тного) змі́я, зі сл. допи́тися, упи́тися і под. Надміру, до нестями. — Та що це ти, в білій гарячці, допився до зеленого змія? (М. Понеділок); Раз попилися опришки до блакитного змія (Г. Хоткевич). Фразеологічний словник української мови
  8. блакитний — БЛАКИ́ТНИЙ (який має колір ясного неба, лазурі, бірюзи і т. ін.), ГОЛУБИ́Й, ЛАЗУ́РО́ВИЙ поет., ЛАЗУ́РНИЙ поет. (кольору лазурі — перев. із сл. небо, море, із сл. колір, відтінок і т. ін.); НЕБЕ́СНИЙ (перев. Словник синонімів української мови
  9. блакитний — Блаки́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. блакитний — БЛАКИ́ТНИЙ, а, е. Небесно-голубого кольору; голубий. Як небо блакитне — нема йому краю. Так душі почину і краю немає (Шевч., І, 1951, 75); Бліде лице з блакитними очима визирнуло з кімнати (Мирний, III, 1954, 94); Блакитним цвітом рясту.. Словник української мови в 11 томах
  11. блакитний — Блакитний, -а, -е Голубой; лазурный. Котл. Ен. ІІІ. 14. У нас червоні (стьонжки), а тут — дивись — усе блакитні. К. ЧР. 334. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б'є. Шевч. Словник української мови Грінченка