1. Словник жарґонної лексики української мови

блакитний

(-а, -е) мол. Належний, властивий гомосексуалістам. Елтон Джон співав пісню "Love and Marrige", після чого начепив на скромнягу Стінга вінчальну фату. Жіночній Тіні ці "блакитні" приколи зовсім не сподобались (УМ, 26.05.1999); Відкрийте будь-яку газету, ввімкніть "ящик", і ви дізнаєтесь про колір нижньої білизни співачки "X" або відверто "блакитні" пристрасті актора "Z" (Україна і світ сьогодні, 2000, № 4).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блакитний — (колір) небесний, ясносиній, блаватний, волошковий, сов. голубий, лазурний, лазуровий; блакитнявий. Словник синонімів Караванського
  2. блакитний — [блакитнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  3. блакитний — -а, -е. Небесно-голубого кольору; голубий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. блакитний — БЛАКИ́ТНИЙ, а, е. 1. Небесно-голубого кольору; голубий. Як небо блакитне – нема йому краю. Так душі почину і краю немає (Т. Шевченко); Бліде лице з блакитними очима визирнуло з кімнати (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  5. Блакитний — Блаки́тний іменник чоловічого роду, істота псевдонім Орфографічний словник української мови
  6. блакитний — див. голубий Словник синонімів Вусика
  7. блакитний — до зеле́ного (блаки́тного) змі́я, зі сл. допи́тися, упи́тися і под. Надміру, до нестями. — Та що це ти, в білій гарячці, допився до зеленого змія? (М. Понеділок); Раз попилися опришки до блакитного змія (Г. Хоткевич). Фразеологічний словник української мови
  8. блакитний — БЛАКИ́ТНИЙ (який має колір ясного неба, лазурі, бірюзи і т. ін.), ГОЛУБИ́Й, ЛАЗУ́РО́ВИЙ поет., ЛАЗУ́РНИЙ поет. (кольору лазурі — перев. із сл. небо, море, із сл. колір, відтінок і т. ін.); НЕБЕ́СНИЙ (перев. Словник синонімів української мови
  9. блакитний — Блаки́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. блакитний — БЛАКИ́ТНИЙ, а, е. Небесно-голубого кольору; голубий. Як небо блакитне — нема йому краю. Так душі почину і краю немає (Шевч., І, 1951, 75); Бліде лице з блакитними очима визирнуло з кімнати (Мирний, III, 1954, 94); Блакитним цвітом рясту.. Словник української мови в 11 томах
  11. блакитний — Блакитний, -а, -е Голубой; лазурный. Котл. Ен. ІІІ. 14. У нас червоні (стьонжки), а тут — дивись — усе блакитні. К. ЧР. 334. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б'є. Шевч. Словник української мови Грінченка