1. Словник синонімів української мови

блакитний

БЛАКИ́ТНИЙ (який має колір ясного неба, лазурі, бірюзи і т. ін.), ГОЛУБИ́Й, ЛАЗУ́РО́ВИЙ поет., ЛАЗУ́РНИЙ поет. (кольору лазурі — перев. із сл. небо, море, із сл. колір, відтінок і т. ін.); НЕБЕ́СНИЙ (перев. про колір, відтінок); БІРЮЗО́ВИЙ (кольору бірюзи — блакитний або зеленувато-блакитний); АКВАМАРИ́НОВИЙ (кольору аквамарина — блакитно-зелений або блакитний); БАРВІ́НКОВИЙ (кольору квітів барвінку). На ній уже було найкраще її блакитне плаття (М. Хвильовий); З чаші неба голубої Світить сонце на ріллю (В.Сосюра); Яке ж над нами лазурове, чисте и бездонне небо (П. Козланюк); Цвіт небесний любила, Голубі плаття носила (А. Тесленко); На сході небо ледь-ледь починало світліти — з густо-синього переливалося в бірюзове (А. Головко); Порошинки іскор спалахували у ласкавих аквамаринових хвильках (З. Тулуб); Море було таке барвінкове, ніби хто половину земного виднокругу загорнув у широченний сувій блакитного шовку (Ю. Збанацький). — Пор. си́ній.

СИ́НІЙ (який має колір синьки і т. ін.); ВОЛО́ШКО́ВИЙ (кольору волошок); ВАСИЛЬКО́ВИЙ (яскраво-синій, як у васильків); КУ́БОВИЙ, ІНДИ́ГОВИЙ (густо-синій); УЛЬТРАМАРИ́НОВИЙ, ЕЛЕКТРИ́К (яскраво-синій); САПФІ́РОВИЙ, САПФІ́РНИЙ (кольору сапфіру). Клапті хмарок зворушливо-білі, Синє небо за серце бере... (М. Рильський); В алеях парку товпились волошкові сутінки (П. Кочура); Глянув на море, а воно ніби й не було ніколи волошковим, густо-синім (Ю. Збанацький); Ходив поміж повстанцями юнак — Волосся русе, очі василькові... (В. Бичко); Куплю зараз, думаю собі, кубового ситцю, закажу чоботи (Панас Мирний); Над головою розгорнулось по-осінньому вже густо-синє, ультрамаринове, оксамитове небо (О. Копиленко); Далеко темніє (судно) серед густої сапфірної синяви (О. Гончар). — Пор. блаки́тний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блакитний — (колір) небесний, ясносиній, блаватний, волошковий, сов. голубий, лазурний, лазуровий; блакитнявий. Словник синонімів Караванського
  2. блакитний — [блакитнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  3. блакитний — -а, -е. Небесно-голубого кольору; голубий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. блакитний — БЛАКИ́ТНИЙ, а, е. 1. Небесно-голубого кольору; голубий. Як небо блакитне – нема йому краю. Так душі почину і краю немає (Т. Шевченко); Бліде лице з блакитними очима визирнуло з кімнати (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  5. Блакитний — Блаки́тний іменник чоловічого роду, істота псевдонім Орфографічний словник української мови
  6. блакитний — (-а, -е) мол. Належний, властивий гомосексуалістам. Елтон Джон співав пісню "Love and Marrige", після чого начепив на скромнягу Стінга вінчальну фату. Жіночній Тіні ці "блакитні" приколи зовсім не сподобались (УМ, 26.05. Словник жарґонної лексики української мови
  7. блакитний — див. голубий Словник синонімів Вусика
  8. блакитний — до зеле́ного (блаки́тного) змі́я, зі сл. допи́тися, упи́тися і под. Надміру, до нестями. — Та що це ти, в білій гарячці, допився до зеленого змія? (М. Понеділок); Раз попилися опришки до блакитного змія (Г. Хоткевич). Фразеологічний словник української мови
  9. блакитний — Блаки́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. блакитний — БЛАКИ́ТНИЙ, а, е. Небесно-голубого кольору; голубий. Як небо блакитне — нема йому краю. Так душі почину і краю немає (Шевч., І, 1951, 75); Бліде лице з блакитними очима визирнуло з кімнати (Мирний, III, 1954, 94); Блакитним цвітом рясту.. Словник української мови в 11 томах
  11. блакитний — Блакитний, -а, -е Голубой; лазурный. Котл. Ен. ІІІ. 14. У нас червоні (стьонжки), а тут — дивись — усе блакитні. К. ЧР. 334. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б'є. Шевч. Словник української мови Грінченка