1. Словник синонімів української мови

блакить

БЛАКИ́ТЬ (блакитний колір), ГОЛУБІ́НЬ, ГОЛУБИЗНА́, БЛАКИ́Т заст.; ЛАЗУ́Р поет. (перев. про небо, море); БІРЮЗА́. Мов крижини, пливли в небесній блакиті хмари (В. Шевчук); Змарніла, зблякла краса молодиці.. Очі, що були схожі на сизувато-синій тернослив, втратили свою голубизну, вицвіли (І. Цюпа); Не старіти тим, хто п'є лазур Небовидів у поході дальньому (В. Бичко); Я.. подивилась на небо — воно було криштально чисте, і його тиха бірюза ласкала мої очі (М. Хвильовий). — Пор. си́нява.

СИ́НЯВА (синій колір чого-небудь; синій простір, синя поверхня), СИНЬ, СИНИ́ЗНА́ рідше; ПРО́СИНЬ (синій колір чистого неба; синюватий відтінок). Чорноту небес Уже досвітня синява черкає (М. Рильський); Синявою виблискують озера (Ю. Збанацький); Густою синню наливається небо (М. Стельмах); З морської просині випливло кумачеве сонце (В. Логвиненко); Губи стиснуті міцно, аж просинь обмалювала їх по краях (Ю. Мушкетик). — Пор. блакить.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блакить — блаки́ть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. блакить — (колір) голубінь, небесна синь. сов. лазур; П. небеса, небо, небосхил. Словник синонімів Караванського
  3. блакить — [блакит'] -т'і, ор. -т':у Орфоепічний словник української мови
  4. блакить — -і, ж. Блакитний колір; голубінь. || Блакитний простір неба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. блакить — БЛАКИ́ТЬ, і, ж. Блакитний колір; голубінь. Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю (І. Франко); Світло зникло, небо змеркло, і блакить укрила хмари (Леся Українка); За якийсь час ці хмари насунуться на блакить ясного неба і зроблять грозу (М. Словник української мови у 20 томах
  6. блакить — див. голубий; небо Словник синонімів Вусика
  7. блакить — Блаки́ть, -ки́ті, -ки́ті, -ки́ттю (ж. р.) і рідше блаки́т, -ту (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. блакить — БЛАКИ́ТЬ, і, ж. Блакитний колір; голубінь. Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю (Фр., VI, 1951, 303); Світло зникло, небо змеркло, і блакить укрила хмари (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. блакить — Блакить, -ті ж. 1) Голубой цвѣтъ. 2) Синева, лазурь. Словник української мови Грінченка