блакить
БЛАКИ́ТЬ, і, ж.
Блакитний колір; голубінь.
Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю (І. Франко);
Світло зникло, небо змеркло, і блакить укрила хмари (Леся Українка);
За якийсь час ці хмари насунуться на блакить ясного неба і зроблять грозу (М. Хвильовий);
Сивизна лягла на скроні, А в очах – жива блакить (П. Воронько);
Над головою неба блакить, а навкруги – зелений простір (з газ.);
* Образно. В небі світлім – ні хмаринки. На душі моїй – блакить (М. Шеремет);
* У порівн. О, принесіть мені пролісок з лісу. Ніжний і чистий, Як неба блакить (з народної пісні);
// Блакитний простір неба.
А вгорі ж – нема блакиті міри, .. В тій безодні потопає око... (М. Старицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блакить — блаки́ть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- блакить — (колір) голубінь, небесна синь. сов. лазур; П. небеса, небо, небосхил. Словник синонімів Караванського
- блакить — [блакит'] -т'і, ор. -т':у Орфоепічний словник української мови
- блакить — -і, ж. Блакитний колір; голубінь. || Блакитний простір неба. Великий тлумачний словник сучасної мови
- блакить — див. голубий; небо Словник синонімів Вусика
- блакить — БЛАКИ́ТЬ (блакитний колір), ГОЛУБІ́НЬ, ГОЛУБИЗНА́, БЛАКИ́Т заст.; ЛАЗУ́Р поет. (перев. про небо, море); БІРЮЗА́. Мов крижини, пливли в небесній блакиті хмари (В. Шевчук); Змарніла, зблякла краса молодиці.. Словник синонімів української мови
- блакить — Блаки́ть, -ки́ті, -ки́ті, -ки́ттю (ж. р.) і рідше блаки́т, -ту (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- блакить — БЛАКИ́ТЬ, і, ж. Блакитний колір; голубінь. Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю (Фр., VI, 1951, 303); Світло зникло, небо змеркло, і блакить укрила хмари (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- блакить — Блакить, -ті ж. 1) Голубой цвѣтъ. 2) Синева, лазурь. Словник української мови Грінченка