блакить

Значення в інших словниках

1. блакить — блаки́ть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. блакить — (колір) голубінь, небесна синь. сов. лазур; П. небеса, небо, небосхил. Словник синонімів Караванського
3. блакить — [блакит'] -т'і, ор. -т':у Орфоепічний словник української мови
4. блакить — -і, ж. Блакитний колір; голубінь. || Блакитний простір неба. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. блакить — БЛАКИ́ТЬ, і, ж. Блакитний колір; голубінь. Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю (І. Франко); Світло зникло, небо змеркло, і блакить укрила хмари (Леся Українка); За якийсь час ці хмари насунуться на блакить ясного неба і зроблять грозу (М. Словник української мови у 20 томах
6. блакить — див. голубий; небо Словник синонімів Вусика
7. блакить — БЛАКИ́ТЬ (блакитний колір), ГОЛУБІ́НЬ, ГОЛУБИЗНА́, БЛАКИ́Т заст.; ЛАЗУ́Р поет. (перев. про небо, море); БІРЮЗА́. Мов крижини, пливли в небесній блакиті хмари (В. Шевчук); Змарніла, зблякла краса молодиці.. Словник синонімів української мови
8. блакить — Блаки́ть, -ки́ті, -ки́ті, -ки́ттю (ж. р.) і рідше блаки́т, -ту (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. блакить — БЛАКИ́ТЬ, і, ж. Блакитний колір; голубінь. Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю (Фр., VI, 1951, 303); Світло зникло, небо змеркло, і блакить укрила хмари (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах