1. Орфоепічний словник української мови

блакитний

блаки́тний

[блакитнией]

м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блакитний — (колір) небесний, ясносиній, блаватний, волошковий, сов. голубий, лазурний, лазуровий; блакитнявий. Словник синонімів Караванського
  2. блакитний — -а, -е. Небесно-голубого кольору; голубий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блакитний — БЛАКИ́ТНИЙ, а, е. 1. Небесно-голубого кольору; голубий. Як небо блакитне – нема йому краю. Так душі почину і краю немає (Т. Шевченко); Бліде лице з блакитними очима визирнуло з кімнати (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  4. Блакитний — Блаки́тний іменник чоловічого роду, істота псевдонім Орфографічний словник української мови
  5. блакитний — (-а, -е) мол. Належний, властивий гомосексуалістам. Елтон Джон співав пісню "Love and Marrige", після чого начепив на скромнягу Стінга вінчальну фату. Жіночній Тіні ці "блакитні" приколи зовсім не сподобались (УМ, 26.05. Словник жарґонної лексики української мови
  6. блакитний — див. голубий Словник синонімів Вусика
  7. блакитний — до зеле́ного (блаки́тного) змі́я, зі сл. допи́тися, упи́тися і под. Надміру, до нестями. — Та що це ти, в білій гарячці, допився до зеленого змія? (М. Понеділок); Раз попилися опришки до блакитного змія (Г. Хоткевич). Фразеологічний словник української мови
  8. блакитний — БЛАКИ́ТНИЙ (який має колір ясного неба, лазурі, бірюзи і т. ін.), ГОЛУБИ́Й, ЛАЗУ́РО́ВИЙ поет., ЛАЗУ́РНИЙ поет. (кольору лазурі — перев. із сл. небо, море, із сл. колір, відтінок і т. ін.); НЕБЕ́СНИЙ (перев. Словник синонімів української мови
  9. блакитний — Блаки́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. блакитний — БЛАКИ́ТНИЙ, а, е. Небесно-голубого кольору; голубий. Як небо блакитне — нема йому краю. Так душі почину і краю немає (Шевч., І, 1951, 75); Бліде лице з блакитними очима визирнуло з кімнати (Мирний, III, 1954, 94); Блакитним цвітом рясту.. Словник української мови в 11 томах
  11. блакитний — Блакитний, -а, -е Голубой; лазурный. Котл. Ен. ІІІ. 14. У нас червоні (стьонжки), а тут — дивись — усе блакитні. К. ЧР. 334. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б'є. Шевч. Словник української мови Грінченка