блимнути
БЛИ́МНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до бли́мати.
Над головою часом блимне ліхтар (Коцюб., II, 1955, 407);
В очах [Саїда] блимнули бентежні вогні (Ле, Міжгір’я, 1953, 335).
◊ Бли́мнути очи́ма — глянути; моргнути.
Жук тільки грізно блимнув очима (Мирний, І, 1954, 334).
Словник української мови (СУМ-11)