блиндар

БЛИ́НДАР, я, ч., діал. Жебрак, старець.

— Палажці тільки б сліпих блиндарів водити по селах, а не людей до Києва (Н.-Лев., II, 1956, 336).

Значення в інших словниках

1. блиндар — бли́ндар іменник чоловічого роду, істота жебрак діал.  Орфографічний словник української мови
2. блиндар — -я, ч., діал. Жебрак, старець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. блиндар — БЛИ́НДАР, я, ч., діал. Жебрак, старець. – Палажці тільки б сліпих блиндарів водити по селах, а не людей до Києва (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах