блокада
БЛОКА́ДА, и, ж.
1. Оточення, облога міста, країни, армії, військами ворожими з метою паралізувати їх діяльність.
Радянська республіка в Росії не мала політичної і воєнної підтримки ніде. Навпаки, вона роки і роки боролася проти воєнних навал Антанти та її блокади (Ленін, 32, 1951, 286);
Прорвана блокада! .. Безсмертні діти Ленінграда Тропою Леніна ідуть (Рильський, І, 1956, 271);
*Образно. Крізь блокаду зими прилетіла весна (Уп., Вірші.., 1957, 36).
2. перен. Система заходів, спрямованих на політичну або економічну ізоляцію країни з метою здійснення політичного або економічного тиску на неї.
У 1806 р. Наполеон видав у Берліні декрет про "континентальну блокаду", про те, щоб закрити доступ для англійських товарів на європейський континент (Нова іст., 1957, 91).
3. мед. Припинення, виключення функцій однієї з систем організму або якогось його органа.
Акад. Бурденко.. запропонував свій спосіб відкритої блокади блукаючого нерва (Наука.., 10, 1956, 41);
Новокаїнова блокада.
Словник української мови (СУМ-11)