блокада
БЛОКА́ДА, и, ж.
1. військ. Оточення, облога міста, країни, армії з метою паралізувати їх діяльність.
Почалася тяжка пора Ленінградської блокади, що тривала 900 днів (з навч. літ.);
* Образно. Крізь блокаду зими прилетіла весна (М. Упеник).
2. Система заходів, спрямованих на політичну чи економічну ізоляцію держави, порушення її зовнішніх зв'язків, припинення торговельних, фінансових та ін. відносин.
Саме центр був ініціатором і організатором економічної блокади Литви (з газ.).
3. мед. Тимчасове припинення функцій однієї з систем організму або якогось його органа.
Академік Бурденко запропонував свій спосіб відкритої блокади блукаючого нерва (з наук.-попул. літ.).
△ (1) Новокаї́нова блока́да – лікувальна процедура, яка полягає у введенні розчину новокаїну для знеболювання та здійснення протизапальної або антиалергійної дії на клітину.
Треба позбутися її [хвороби]. Можна почати лiкування... Блокаду новокаїнову... Але лiпше – оперувати (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)