блуд
БЛУД¹, у, ч., заст. Статева розпуста.
[Годвінсон:] Я думаю, нам варто прочитати, що роблено в Ізраїлі такому, хто блуд чинив з поганськими жінками (Л. Укр., III, 1952, 74);
Рідний батько тебе за блуд вижене з хижі (Скл., Святослав, 1959, 237).
БЛУД², у, ч., діал.
1. Неправильна, помилкова дія, думка, помилкове твердження; помилка.
І кожний блуд слізьми я полоскав, І топтано мене, і гнано, й клято (Фр., XIII, 1954, 177);
Вони [пуристи] раді-радісінькі, коли можуть.. по начерку вати синім олівцем по кільканадцять блудів язикових (Фр., XVI, 1955, 175).
2. Блукання.
◊ Блу́дом ходи́ти (іти́) — блукаючи, шукати шляху; блукати.
Зашуміли темні лози Козакові при дорозі. По дорозі блудом ходить. Вороного свого водить (Федьк., Буковина, 1950, 27).
Словник української мови (СУМ-11)