блуд
БЛУД¹, у, ч.
1. заст. Статева розпуста.
А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крові, й задушенини, та від блуду (Біблія. Пер. І. Огієнка);
[Годвінсон:] Я думаю, нам варто прочитати, що роблено в Ізраїлі такому, хто блуд чинив з поганськими жінками (Леся Українка);
Рідний батько тебе за блуд вижене з хижі (С. Скляренко).
2. бібл. Невірність Богу, порушення Його заповідей і повелінь.
Не тішся, Ізраїлю, радістю, як ті народи, бо ти чиниш блуд, відступаючи від свого Бога (Біблія. Пер. І. Огієнка).
БЛУД², у, ч.
1. заст., діал. Неправильна, помилкова дія, думка, помилкове твердження; помилка.
І кожний блуд слізьми я полоскав, І топтано мене, і гнано, й клято (І. Франко);
Вони [пуристи] раді-радісінькі, коли можуть .. поначеркувати синім олівцем по кільканадцять блудів язикових [мовних] (І. Франко);
Будуть обмани, будуть зради, запроданство, дипломатичний блуд і безліч подій у жорстокому 44-му році (О. Довженко).
2. діал. Блукання.
Загубився в лісі Параскеви, зіштовхнула вона з стежки в блуд, втретє прокляв нічку празникову, тільки раптом вибився на брук (із журн.).
БЛУД³, а, ч., фольк.
1. Дух, що символізує зло, яке, згідно з легендою, не встигло долетіти з неба до землі і зависло в повітрі.
Блуд має здатність перевтілюватися з птаха у чоловіка, кота, собаку, світло тощо (з наук.-попул. літ.).
2. Лісовий дух, котрий збиває з дороги подорожніх та змушує їх блукати по лісу.
У карпатських горах блуд оселився давно – іще в ті часи, коли скелі з моря росли (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)