бляклий
БЛЯ́КЛИЙ, а, е.
1. Який утратив свіжість; зів’ялий.
Вітер жене стернею блякле перекотиполе (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 73).
2. Неяскравий; тьмяний, затьмарений.
Хмари спливли за вершини Казбека і затьмарили місяць. Зникло блякле, тремтливе світло зірок (Собко, Кавказ, 1946, 121);
Бляклий колір.
Словник української мови (СУМ-11)