бляклий
БЛЯ́КЛИЙ, а, е.
1. Неяскравий; тьмяний, затьмарений.
Повстанці поглянули в небо, в якому прозрівав бляклий день (Ю. Яновський);
Хмари спливли за вершини Казбека і затьмарили місяць. Зникло блякле, тремтливе світло зірок (В. Собко);
Бляклий колір.
2. Який утратив свіжість; зів'ялий.
Вітер жене стернею блякле перекотиполе (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)