бляклий

бля́клий

-а, -е.

1》 Який утратив свіжість; зів'ялий.

2》 Неяскравий; тьмяний, затьмарений.

Значення в інших словниках

1. бляклий — бля́клий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бляклий — БЛЯ́КЛИЙ, а, е. 1. Неяскравий; тьмяний, затьмарений. Повстанці поглянули в небо, в якому прозрівав бляклий день (Ю. Яновський); Хмари спливли за вершини Казбека і затьмарили місяць. Зникло блякле, тремтливе світло зірок (В. Собко); Бляклий колір.  Словник української мови у 20 томах
3. бляклий — ТЬМЯ́НИЙ (про світло, вогонь тощо — неяскравий), ТУМА́ННИЙ, БЛЯ́КЛИЙ, БЛІДИ́Й, БЛІДНИЙ розм., СКУПИ́Й розм., ПРИМА́РНИЙ розм., ТЬМА́ВИЙ розм., ТЕ́МРЯВИЙ розм., ТУ́СКЛИЙ розм., МЕ́РХЛИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. бляклий — БЛЯ́КЛИЙ, а, е. 1. Який утратив свіжість; зів’ялий. Вітер жене стернею блякле перекотиполе (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 73). 2. Неяскравий; тьмяний, затьмарений. Хмари спливли за вершини Казбека і затьмарили місяць. Зникло блякле, тремтливе світло зірок (Собко, Кавказ, 1946, 121); Бляклий колір.  Словник української мови в 11 томах