бляшка

БЛЯ́ШКА, и, ж. Зменш. до бля́ха 2.

Єсть у мене топір, топір ще й кована бляшка (Пісні та романси..,. II, 1956, 67);

Плисова камізелька була вигаптувана бляшками (Панч, Гомон. Україна, 1954, 67);

В одній кам’яній гробниці було виявлено поховання, можливо, царя Скілура, від багатого одягу якого збереглося близько 800 золотих бляшок (Розв. науки в УРСР, 1957, 119).

Значення в інших словниках

1. бляшка — Бля́шка: — бляшанка (посуд: банка або коробка з бляхи) [1] — бляшанка [X]  Словник з творів Івана Франка
2. бляшка — бля́шка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири бля́шки  Орфографічний словник української мови
3. бляшка — -и, ж. Зменш. до бляха 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бляшка — БЛЯ́ШКА, и, ж. Зменш. до бля́ха 2. Єсть у мене топір, топір ще й кована бляшка (з переказу); Плисова камізелька була вигаптувана бляшками (П. Панч); Скільки людей в молодості вибирає фах за блискучими бляшками і отак губить справжні покликання (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. бляшка — бля́шка → бляха ◊ ви́бубнити на бля́шку → вибубнити ◊ ви́кути на бля́шку → викути ◊ обкований на бля́шку → обкований  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. бляшка — Бля́шка, -шки, -шці; бляшки́, бляшо́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. бляшка — Бляшка, -ки ж. 1) ум. отъ бляха. 2) Головной уборъ невѣсты. Kolb. І. 43.  Словник української мови Грінченка