бляшка
БЛЯ́ШКА, и, ж.
Зменш. до бля́ха 2.
Єсть у мене топір, топір ще й кована бляшка (з переказу);
Плисова камізелька була вигаптувана бляшками (П. Панч);
Скільки людей в молодості вибирає фах за блискучими бляшками і отак губить справжні покликання (Ю. Мушкетик);
В одній кам'яній гробниці було виявлено поховання, можливо, царя Скілура, від багатого одягу якого збереглося близько 800 золотих бляшок (з наук. літ.);
На Східній Бойківщині замість вінка молода прикрашала голову широкою червоною стрічкою з нашитими бляшками (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)