блідавий
БЛІДА́ВИЙ, а, е.
Трохи, злегка блідий; блідуватий.
Нічна темінь здриґнула.., і вслід за тим тихо розквітло блідаве світло (Ю. Смолич);
У Жуля втомлені очі, сітка дочасних зморщок під ними, блідаве обличчя і глухуватий голос (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)